Не поддавайтесь на соблазны и не экспериментируйте с наркотиками.
Але, як пиляєте, братухи? Зізнаюся, я наркоман комик, а саме - закодінований на кодеїні. І, шоб не кутити, ділюся з вами моєю смішною і неймовірною історією, як я купила закладки і підробляла собі життя скучним продавчиком.
Усе почалося тоді, коли я ушкварився на роботі і вирішив знайти шлях пожвавити себе. Я почав російською рулетку - лазив по недостовірним сайтам і шукав, звідки взяти закиди. Повірте, це був неймовірний задротство. Клік за кліком, посилання за посиланням, аж нарешті мені пощастило. Я знайшов легендарну пещеру зі схованками - онлайн магазин, де можна було купити все, що душа побажає.
Ця пещера була як справжній кладовище наркотиків - метамфетамін, героїн, марихуана, та навіть ганджубас. Там були всі закладки, які тільки можна собі уявити. Я не можу вам описати, як моє серце переповнялося радістю, коли я побачив цей пекельний асортимент.
Але мої гроші були обмежені, і я не міг собі дозволити все це багатство. Тому я вирішив підробити трохи грошей, шоб купувати закладки без обмежень. І от знайшовся клієнт, який пропонував мені роботу продавця в скучному магазині, де продавалися звичайні речі - взуття, одяг, кухонні прилади.
Звичайно, для мене це був закид. Продавцем бути, коли такі круті закладки вже були у моїх руках? Але, враховуючи мою ситуацію, я зрозумів, що згода на цю закидуху може врятувати мене від бездомності.
Так ось, я став продавцем. Ношу на собі скучний мундир, обслуговую покупців, але завжди з собою тримаю свою секретну колекцію закладок. Ніхто ніколи не підозрює, що той звичайний продавець взуття - справжній ушиблений, який кутить наркотиками.
Моя робота принесла мені непогані гроші. Я продавав взуття та одяг, а потім навіть підбивав своїх покупців на замовлення справжніх закладок. Для них це було як велике відкриття - звичайний продавець, виявляється, знає де придбати такі речі! Багато з них стали моїми постійними клієнтами, а хтось навіть почав пропонувати мені роботу на своїх злочинних діяннях.
Одного разу мені надійшло замовлення на жовту закладку. Це був новий товар в моєму асортименті - ефедрон, жидкий порошок, який можна вдихати. Зрадів як дитина! Але я не знав, як правильно його приготувати, тож звернувся до своїх постійних клієнтів за допомогою.
-"Братан, мама тебе виписала?" - звучить з телефону.
-"Ні, я просто маю нову закладку - жовтий жидкий порошок. Але я не знаю, як правильно його закинути."
-"Ай-ай-ай, братуха, ти нічого не знаєш! Так ніззя! Треба розведення робити з водою, а потім вдихувати. Якщо не правильно закинеш, то можеш зайнятися."
Отже, я дізнався як правильно закинути жовтий порошок. Тепер я мав нову закладку в своїй колекції - ефедрон. І навіть на роботі, коли мені було нудно, я міг вдихати цей жовтий порошок і відчувати себе крутим наркоманом комиком.
Так я закодінився на кодеїні та кутив ефедроном, працюючи скучним продавцем. Це були найкращі часи моєго життя - закиди у секретній колекції та нескінченні можливості крутити всіх навколо. Але, в кінці кінців, сталася неприємність, яка змусила мене зупинитися і задуматися.
Різниця між жизнеутверждаючими настійками у пляшках і життям на наркотиках згубна. Вживати наркотики - це зашквар, якому слід уникати. Тому я прийняв важке рішення - покинути свою скучну роботу та закинути закладки, що стали моїм залежностями. Це була вазка й тривожна дорога, але я вирішив стати нормальним коміком, який розважатиме людей не наркотиками, а своєю справжньою талантливістю.
Пам'ятайте, ребята - наркотики це не жарт. Якщо ви потрапили в цей закид, знайдіть сили вийти з нього. Здоров'я та ріжниця в житті - важливіше за все. Будьте розумними та живіть по-справжньому!
Алё, лавры подружки и подружки! Сегодня расскажу вам одну историю из моей жизни, которая напоминает сумасшедший комедийный фильм! Да, да, я вижу, как ваши глазки светятся, даже не разогреваясь перед шмальнутием яркими историями.
Всё началось с проблемы, которая нуждалась в срочном решении. Мы, наркомы и наркомки, обменялись закладками, чтобы пойти в местный клуб "Дикий Шмель" и насладиться магической атмосферой танцев и музыки. Но в нашем плане появилась раскаленная игла, иначе говоря – препонам. Наш начальник, засранец, отменил нашу свободу и сказал, что нам необходимо работать в эту ночь! Мы были ошарашены!
Конечно, мои дорогие наркомы, я не мог отпустить это так просто. Я решила втереться во благо и вырубить этого козла своими шурупами! Но как? Ведь я не могла просто так спокойно обнюхать прах! Мне нужно было сделать что-то невероятное, чтобы он понял, что наркомы – это не однобокие дебилы, которые просто хотят кататься на своих велосипедах.
Поняв, что у меня осталось всего лишь несколько часов до нашей смены, я ринулась на поиски решения. И вот мне в руки попалась яркая идея, словно псилоцибиновый облак! Я решила собрать всех наркомов вместе и создать настоящую команду спасения! Ведь вместе мы сила, уважаемые!
| Вернемся к тому моменту, когда мы оказались в офисе. Врали, как скуфы в грязном банике! |
Мы выкрутили дверь так, что она оказалась многозамковой. Ключи мы спрятали в самых невероятных местах – в кофейной машине, в сумке начальника, даже в носке одного из наших скуфов. Всё это было сделано, чтобы затянуть их пребывание в офисе и задержать начальника как можно дольше. Ведь время – это наш союзник!
Когда наш начальник, думая, что он скрутил нас на все сто, вышел из офиса, мы уже были готовы! Я устроила встречу в клубе "Дикий Шмель" и сказала всем, что наша цель – показать нашему начальнику, что мы варвары, неуправляемые звери, которыми нельзя манипулировать! Мы должны взорвать его маленькую мирную жизнь и отправить его к чертям в его же задницу!
Когда наша команда прибыла в клуб, мы были одним нереальным киллерс-сквадом! Наши глаза светились ярче наркотической зари, мы были готовы крушить всё на нашем пути, словно наркомы, зашедшие на шоппинг.
Вооруженные подготовкой и танцевальной энергией, мы взяли "шмальнули" на полную! Наши движения были такими живыми и дерзкими, что все в клубе перестали танцевать и просто смотрели на наше шоу с недоумением. Мы никогда не боялись быть разными, отличаться от массы и делать то, что хотели!
Через несколько песен, наш начальник, коснувшись нашего клуба своей задницей, понял, что мы его переплюнули. Он смотрел на нас с открытым ртом, словно нарком, увидевший первитин среди зарослей. Мы смеялись и показывали ему грубые жесты, чтобы показать нашу дерзость.
Внезапно, музыка замолкла, и из динамиков раздался он. Наш начальник попытался сказать что-то, но его голос затерялся в нашей громкой музыке и нашем безумии. Он стоял там, словно нарком, потерявший свою последнюю дозу. Мы улыбались и прыгали, словно дети, которых сегодня выпустили из школы.
Через некоторое время начальник понял, что он не может справиться с нами, и решил уйти. Когда он проходил мимо меня, я посмотрела ему прямо в глаза и сказала: "Спасибо за вечер, начальник. Хмельная ночь для всех, кроме вас!"
Друзья мои, это был настоящий праздник нашей наркоманской свободы! Мы смогли показать нашему начальнику, что наши закладки не просто дешевые наркотики, а настоящая сила, которую нельзя остановить!
И помните, всегда берите с собой дозу смелости и не бойтесь шмальнуть на полную! Ведь мир слишком серьезное место, чтобы быть чуждым наркомам и наркомкам! Будьте собой и не забывайте присылать всех глупых начальников в жопу!
